Тепер нехай мене і вб'ють

Чи ганебно повісять -

Та брати Українці

Бітону замісять

І пам'ятник зліплять, і надпис напишуть,

Але про мене нащадкам пам'ять запишуть.

І будуть проходити літо й зима -

Прийдуть ті, кого і в живих ще нема.

І блисне сльоза на зажурених скронях -

Затисне у серці, зав'яне в душі

Но люди читатимуть гарні вірші

Про вік поневолену Неньку Вкраїну,

Про те, як нарід наш по тюрмах погинув,

Про наш історичний славетний Остріг -

Про все описав, що тільки я міг

Про радість, про смуток, тортури та муки, -

Тільки не все пішло ще до друку.