Не зрадник, а патріот - Вірші - Каталог статей - Гнатюк Микола Макарович
Четвер, 23.02.2017, 00:56

Гнатюк Микола Макарович

Меню сайту
Категорії розділу
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей

Головна » Статті » Вірші

Не зрадник, а патріот

У селі Дермані відкрили

Музей Уласу Самчуку

Такеє відкриття зробили,

Що Дермань не бачив на віку.

 

Яке було велике свято,

Яка історія в очах.

Скажіте? Звідки ж воно взято,

З чого могли його почать.

 

За Самчука раніш мовчали

Це зрадник був, Самчук Улас

За кордоном, величали,

А зрадником він був у нас.

 

Молодшим, цю брехню вливали

А всі старіші знали все,

Погоди довго ми чекали

Що вітер хмари рознесе.

 

І знов настане день погожий

 Для життя, праці, і для знань

 І як чужинець, я прохожий

Улас, повернеться в Дермань.

 

Він не прохожий, не чужинець

Інакше знатиме народ

Односельчанин наш, Українець

Він український патріот.

 

Улас не міг лишитись з нами

Страшні тортури тут були,

Він був би знищений катами

 І юнацькі б кості погнили.

 

Нічого б він не написав би

Бо  не 6уло 6 його в живих

Ніхто про нього і не знав би

І особливо з молодих.

 

Усе рішив Улас лишити

 Бо наближалась та пора,

Що і йому пришилося б жити

Десь у Сибіру, в таборах.

 

Багато в’язнів повмирали,

Непобувавши і в гостях.

Хто вижив, місто будували

На наших Українських костях.

 

Щоб і могилок не лишалось,

Ніхто нікого не знайшов,

Улас це знав, йому все снилось,

Тому і за кордон пішов.

 

Проходили зима і літо

І рік за роком час пливе

Улас зберігся як еліта

Добре насіння сортове.

 

Він написав багато творів

Літературу збагатив

Як ми жили в голодоморі,

Як наших нищили братів.

 

Як поневолена Україна

Не може спину розігнутуть

Вороги ставлять на коліна

І хто що може з неї рвуть.

 

Тепер читай України сину,

Які цікаві книги всі

Тилявку, Дермань— лебедщину

Він описав у всій красі.

 

Все, що запам’яталося з малку

Як село Тилявку лишав

І любу дівчину Наталку,

Яку так вірно там кохав.

 

Не наодній знайдеш сторінці

Серед Уласових книжок,

Що з ним там ще були вкраїнці

А він між них як ватажок.

 

Всі вони дружньою сім’єю

Кували спадщину для нас,

То дорожім же тепер нею

Як Україною Улас.

 

Багато спадщини лишилось

 І от не так дуже давно

Уласове серце зупинилось

І зупинилось і перо.

 

У вісімдесят сьомому році

Життя зовсім пішло на склон.

За океаном на тім боці

Улас приліг на вічний сон.

 

І на кладовищі в Торонто

Серед українців як і він.

З’явилась Уласова могила

Низький за все йому уклін.

 

А згодом ми ще більш почуєм

Величність Уласових ідей

Тому так радісно святкуєм

Самчука Уласа ювілей.

Категорія: Вірші | Додав: gnatyuk (19.05.2013)
Переглядів: 256 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
1  
Нехай Бог посилає вам довгого віку і міцного здоров я

Ім`я *:
Email *:
Код *: